Новомосковськ

Місто на САМАРІ

Комуністи на сесії зрадили Леніна

Комуністи на сесії зрадили Леніна

23 октября 2013 0 Comments

У Новомосковську сесії часто потрапляють на красиві дати з точки зору нумерології. Чергова – відбулась 10.10. Цілком імовірно, що красива дата і прогнозовані магнітні бурі вплинули на хід голосування і зміст заяв деяких депутатів. Наприклад, представники Комуністичної партії України відмовились повертати країну народу, вочевидь, піддавшись дії спалахів на сонці. Бо як можна було порушити ленінський дороговказ про те, що мистецтво має належати народові, тобто міській громаді, а не фінансовим ділкам. Їх вождь світового пролетаріату дуже не любив.

 

Міністерство культури висловлює свою стурбованість

Судячи з того, що вільних місць у залі перед початком сесії практично не було, люди реально думали, що депутати приймають рішення у сесійній залі. Але більшість переконалась, що на сесію депутати приходять із закритим «забралом», їх не переконують ані факти, ані аргументи, ані апеляції до здорового глузду та патріотизму, бо рішення приймають заздалегідь і за домовленістю. На сесії головне – не переплутати, де, що і кому обіцяв.

На розгляд депутатів знову було винесено питання про передачу Палацу культури «Металург» до комунальної власності.

Ми неодноразово звертались у своїх матеріалах до історії питання, але не полінуємось нагадати.

За умови відповідального виконання усіх нормативних актів ще з 1991 року, Палац культури «Металург» уже давно був би у власності територіальної громади Новомосковська.

Постанова Кабінету міністрів України № 311 від 5.11.1991 р. чітко визначає розмежування державного майна України між загальнодержавною та комунальною власністю.

У цій постанові до переліку майна, що відноситься до комунальної власності, були віднесені будинки і палаци  культури.

На виконання постанови КМУ № 311 від 5.11.1991 р. виконком Дніпропетровської обласної ради 27.12.1991 р. прийняв рішення № 409. У переліку об’єктів, що передаються до комунальної власності міст і районів, вказаний ПК «Металург».

Новомосковська міська рада у 1999 році прийняла рішення № 63 від 30.06.1999 р. про Передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ» на баланс місцевого бюджету.

Згідно з переліком у власність міста передавались і житловий фонд, і дитячі садки, і стадіон, дитячий оздоровчий табір ім. Матросова, водно-спортивна база, фізкультурно-оздоровчий комплекс і, безумовно, Палац культури «Металург» з котельнею. Причому перелік не обмежувався цими об’єктами.

З 1999 року, як відомо, більшість об’єктів перейшла-таки до комунальної власності, але для Палацу культури «Металург» чомусь був зроблений виняток. Триступеневе нормативне обґрунтування передачі Палацу культури «Металург» до власності територіальної громади підтверджується рішенням суду з аналогічного питання.

Ще 2007 року Орлівщанська селищна рада виграла справу, за якою водно-спортивна база була передана до комунальної власності цієї місцевої ради.

Тоді у рішенні суду було вказано, що «Орлівщанська сільська рада прийняла рішення про прийняття в комунальну власність територіальної громади водно-спортивної бази та складено акт приймання-передачі між ВАТ «НМТЗ» та Орлівщанською сільською радою. Згідно якого Орлівщанська сільська рада прийняла безкоштовно в комунальну власність водно-спортивну базу від ВАТ «НМТЗ».

Безліч прикладів правозастосування та законодавчо-нормативна база однозначно підтверджують той факт, що Палац культури «Металург» має бути у комунальній власності Новомосковська.

Повернутись до розгляду цього проблемного питання змусив лист від Міністерства культури України на підтримку передачі палацу до комунальної власності.

Крім того, можливо, було сподівання, що до розуму депутатів вдалось донести законодавчі норми та безальтернативність того, що Палац культури «Металург» має належати територіальній громаді, а не приватній особі.

У листі було вказано, що «Міністерство культури України стурбоване ситуацією, яка склалася».

«Розвитку та реформуванню галузі культури, зокрема, клубних закладів як основної складової розвитку демократичного суспільства та розбудови культурної політики, приділяється особлива увага з боку керівництва держави, в першу чергу, Президента України В. Ф. Януковича. Зазначені питання були обговорені під час засідання Громадської гуманітарної ради 30 червня 2011 року, тримаються на постійному контролі Міністерства та регламентуються чинним законодавством України», — писав заступник міністра культури України Віктор Балюрко.

Також у листі надані посилання на чинне законодавство України. Зокрема, у п. 3 ст. 20 Закону України «Про культуру» чітко вказано,  що «не підлягають приватизації заклади культури, що забезпечують державні соціальні нормативи у сфері обслуговування населення закладами культури». А клубні заклади саме такими є. І Палац культури «Металург» однозначно має забезпечувати потреби мешканців міста, а не приватної особи.

Стаття 13 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» чітко вказує, що органи місцевого самоврядування  мають бути орієнтовані на виконання цих соціальних нормативів.

Депутати, як ви пам’ятаєте, є обраними до органу місцевого самоврядування – Новомосковської міської ради. Але вони, схоже, чи то забули, що їх не призначив на цю посаду умовний «начальник», чи то їм відверто все одно, за якими соціальними стандартами живуть їх виборці.

Згадайте, як під час виборчої кампанії чи то 2010 року, чи то 2012 року практично всі політичні партії в один голос говорили про «соціалку». Безумовно, партіям мало хто вірить, але такого нахабного протиставлення між обіцяним та реально зробленим мало хто бачив.

Більше того, п.  7 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  прямо говорить, що місцеві органи виконавчої влади зобов’язані створювати умови для розвитку культури, а питання передачі клубу у комунальну власність належить до компетенції Новомосковської міської ради.

Уся ця інформація була вкотре роз’яснена депутатам начальником управління культури та туризму Віктором Шаликіним.

Крім цього, він доповів, що Міський клуб культури (площа Перемоги, 7) втричі збільшив орендну плату  — до 19 тис грн. на місяць, — не враховуючи витрати на комунальні послуги. Власники приміщення оголосили про відключення світла та зміну замків.

«Від сьогоднішнього дня я можу зазначити, що Міський клуб культури припинив своє існування», — сказав Шаликін.

Тобто у Новомосковську залишився один-єдиний клубний заклад – Міський будинок культури, а на вулиці опинились десятки колективів. Їх існуванню протиставляють можливість передачі палацу у приватні руки без будь-яких гарантій збереження закладу для міста.

При цьому, зазначав начальник управління культури та туризму, успіхи новомосковських колективів відзначають і в місті, і в області, і по всій Україні.

«Ми отримали приз 5000 гривень на одному конкурсі, після іншого нам надіслали 500 кущів троянд, які прикрашатимуть парк ім. Сучкова. Ми підготували та провели святкування Дня міста у Вільногірську,  у нас планують провести творчу лабораторію начальники управлінь культури з міст усієї Дніпропетровської області, щоб ми могли з ними поділитись досвідом про те, як нам вдалось підвищити рівень розвитку культури у нашому місті. Що і де ми зможемо показати?», — пояснював і звертався до депутатів Шаликін.

Крім цього, як відомо, до Новомосковська приїздять знімальні групи всеукраїнських телеканалів для відбору учасників у телевізійному шоу.

Отже, високий рівень новомосковських артистів та їх керівників визнають усі, крім новомосковських депутатів, які через дріб’язкові та швидко минущі домовленості займаються відвертим лобізмом.

Градус обурення діями депутатів продовжував зростати, і з трибуни сесійної зали Віктор Шаликін розповів, що до нього почали звертатись громадські організації, які висловлюють цілковиту підтримку діям міського голови із прийняття Палацу культури «Металург» до комунальної власності та пропонують будь-яку допомогу: від збору підписів на підтримку цього рішення до проведення масових акцій протесту проти приватизації палацу.

Більше того, за позовом однієї громадської організації у суді розглядається справа про передачу палацу територіальній громаді. Відповідно, ті, хто розраховує якось обійти закон, просто голосуючи проти прийняття палацу у власність міста, можуть бути змушені виконувати судове рішення.

Міський голова Сергій Мороз вкотре пояснював усім присутнім 33 депутатам, що вони знаходяться у ситуації помилкового вибору, коли правильним є очевидне рішення.

«Ми ставимо на терези власність громади і комерційного підприємства. Кожен теоретично може претендувати на будь-що, але ми діємо згідно з законом. І вибір у нас може бути один – діти, онуки і наше майбутнє. «Перший національний» запрошує наші таланти до Києва, а ми не можемо їм забезпечити тут мінімальний стандарт. Фактично ви залишаєте дітей, всю культуру нашого міста на вулиці. Подивіться, який був День міста, які у нас таланти, а ви готові все у них забрати і віддати у бізнес-структуру?», — наголошував мер Сергій Мороз.

Колись було державне підприємство НТЗ, а зараз завод – комерційне приватне підприємство. І, до речі, приватизація Палацу культури «Металург» може бути здійснена будь-яким підприємством чи особою, якщо цей процес буде розпочатий і набере обертів. Тобто будь-яка приватна особа, у якої буде достатньо коштів, щоб фактично купити це приміщення, його купить. І явно не для того, щоб там був, скажімо, театр, виставки, творчі колективи та проводились заходи.

Набагато більш обґрунтованим для приватного власника буде повернення власних інвестицій та реалізація бізнес-проектів. Як відомо,  торгівельні центри або заклади громадського харчування є набагато більш прибутковими, ніж виставки, театри та концерти.

«У кожного з вас, шановні депутати, є діти та онуки. Як ви будете дивитись їм в очі, коли вони спитають вас про те, де у нашому місті вони можуть розвиватись. Цей, 2013 рік, Президентом України оголошений роком дитячої творчості. Де, як ви вважаєте, діти можуть займатись творчістю?», — ставив логічні питання Сергій Мороз.

 

Морозов проти Мороза

І тут настав той зоряний час, коли комуністи Новомосковська  вирішили-таки озвучити, як вони реально повертають країну народу.

Зауважимо, що коли попереднього разу на голосування виносилось питання що Палацу культури «Металург», то з усієї фракції комуністів був присутній лише Костянтин Морозов. Тоді він проголосував «за» прийняття Палацу у комунальну власність. Але, цілком можливо, це відбулось під тиском авторитету депутата Дніпропетровської обласної ради Катерини Відякіної, яка також була на сесії.

На цій сесії комуністів було більше, ніж один, але саме Костянтин Морозов оголосив, як він сказав, думку фракції.

«На вас зараз тиснуть емоційно. Палац знаходиться у державній власності, а Фонд держмайна України порушує закон, починаючи приватизацію. Тому треба подавати позов до Фонду держмайна, а не приймати якесь рішення на сесії. Наша фракція не буде брати участь у голосуванні з цього питання», — сказав Морозов.

Безперечно, така заява комуніста шокувала присутніх у залі, але люди швидко зорієнтувались, із залу знову почулись вигуки «як не соромно!», «ганьба» тощо.

Принагідно нагадаємо, що основним гаслом комуністів на парламентських виборах-2012 були гасла «Повернемо країну народу» та «Владу мільйонам, а не мільйонерам». Здавалось би за логікою і ідеологічними переконанннями комуністи мали йти першими на «амбразуру» і вимагати повернення не тільки палацу, а й самого трубного заводу державі. «Повернемо державі стратегічні підприємства!». Це теж обіцянка виборчої кампанії-2012. Як кажуть, ніхто за язик не тягнув.

Також у комуністів є дуже промовистий борд з гаслом «Бесплатное оздоровление и образование детям!».  Очевидно, що новомосковські комуністи і Костянтин Морозов чудово знають, що у Палаці культури «Металург» гуртки уже зараз коштують 200-250 грн на місяць. Для порівняння у Дніпропетровську, де рівень прибутків у людей вищий, гуртки у палацах коштують вдвічі менше – від 100 грн. Крім цього, 200-250 грн з кожної дитини, знає Костянтин та його колеги, йдуть далеко не на розвиток культурної сфери в цілому і не на розвиток якогось конкретного колективу. Але ж комуністам не звикати до розходжень із зробленим та обіцяним.

Під час виборів-2012 комуністів називали лідерами обіцянок.

«Лідерами обіцянок визнані комуністи. Експерти відзначають, що КПУ проводить одну з найпотужніших піар-кампаній за весь час свого існування. У КПУ багато обіцянок: повернемо заводи робочим, землю селянам, заберемо країну у буржуїв, переглянемо результатів приватизації, зменшимо пенсійний вік», — писала газета «Сегодня» 6 вересня 2012 року.

«Усе, як у 1917-му, і все, як виявилося, як і раніше актуально і близько більшості населення», — підтримував газету «Сегодня» сайт «Главред».

Більше того, лідер КПУ Петро Симоненко вважав, що кампанія комуністів є настільки правильною, що всі інші політсили намагаються її копіювати.

«Кожні вибори під різними кольорами олігархи пропонують те, що в даний момент є найбільш болючим і гострим для населення. Але після виборів ніхто нічого не робить. Тільки КПУ багато років поспіль не відступає від своїх ідей, і навіть у складних умовах роботи в парламенті намагається виконувати свої обіцянки », — підкреслив Петро Симоненко, сказано на партійному сайті.

Як бачимо, швидше за все, у Новомосковську у комуністів уже може не бути шансів ані на місцевих виборах, ані на парламентських.

Бо за будь-якої нагоди їм будуть нагадувати, як, що і до яких кишень вони спрямовували те, що мали повернути народу.

Фактично своєю відмовою у голосуванні комуністи зробили політичний кульбіт і реалізують прямо протилежні гасла. Тепер головне, що акробатичний кульбіт не перетворився на бокс та не завершився політичним нокаутом.

Можна, безперечно, висловлювати різні версії причин того, чому комуністи вирішили не підтримати передачу  Палацу культури «Металург» у комунальну власність. Тут може бути будь-що: як корисливі інтереси, так і вплив дезінформації.

Наприклад, нещодавно з’ясувалось, що Юрій Антипов як голова правління ВАТ «Інтерпайп НМТЗ» ще у квітні 2013 року подав заявку на приватизацію палацу. При цьому на жожній сесії він не обмовився  про це ані словом. Чи стали комуністи жертвами обману і дезінфомрації?

Стверджувати ми цього не можемо, але можемо припустити, що це один із варіантів розвитку сценарію. Менше з тим, яким би дієвим не здавався такий хід, у ньому теж є свої прогалини.

Відомо, що можна одурювати всіх, але недовго, або довго, але деяких. Довго і всіх обвести навколо пальця не вдасться нікому.

Зрештою, яка вірогідність нашого припущення, ми зможемо дізнатись, коли ситуація з приналежністю палацу остаточно вирішиться. Тоді усі маски явно будуть скинуті.

Повертаючись до Костянтина Морозова і щоб зрозуміти, наскільки феєричною була його заява, варто згадати, що він є начальником організаційного відділу виконкому Новомосковської міської ради і, як ніхто інший, мав би знати законодавчу базу із такого проблемного для міста питання.

Саме організаційний відділ готує проекти рішень на сесію і точно може переконатись, що для прийняття Палацу культури «Металург» у комунальну власність необхідно рішення сесії.

Тим більше, що минулого разу, він голосував «за» те, щоб палац належав місту.

Комуніст, керівник організаційного відділу із непевними уявленнями про законність та обґрунтованість, безперечно, отримав свою порцію людської зневаги прямо у сесійній залі.

Коли працівники культури залишали сесійну залу після голосування, яке більше було схоже на саботаж, директори і викладачі гуртків кричали просто в обличчя комуністам: «що ж творите?».

Режисер театру «Мурашник» Олеся Калітієвська, колектив якої після закриття Міського клубу культури фактично опинився на вулиці, не могла стримати емоцій.

«Жеріть, тільки не вдавіться! — сказала вона комуністам. —  Ви ж обіцяли нам допомагати і підтримувати. Така ваша підтримка?».

«Що нам їх слухати. Вони бандити!», — сказали присутні працівники культури та залишили сесійну залу, не забуваючи говорити в очі своїм кривдникам усю правду.

Мабуть після цього вони й по інших питаннях голосували, практично не піднімаючи рук. Доводилось по декілька разів перепитувати, як вони визначились. А ті, хто ще залишався у залі, просто пропонували «гнати таких депутатів поганою мітлою».

 

Історична справедливість є?

Додав сорому комуністам та віри у власні сили працівникам культури Володимир Борисович Дударєв.

Він працював раніше директором Палацу культури «Металург» та начальником управління освіти, у цілому більше 50 років свого життя присвятив роботі у галузі культури.

Він був присутній на сесії, щоб висловити консолідовану думку ветеранів культури, людей, які будували і працювали у палаці.

«Я працював, коли у Новомосковську ще вирішувалось питання про руйнування палацу ім. Шевченка і будівництво Палацу «Металург». Скільки списів тоді було зламано, дуже була конфліктна ситуація. Тоді наполягали на тому, що новий палац має стояти у міському парку. І частину парку зруйнували, у тому числі прекрасні сходи та чудовий розарій.

Палац і парк – тепер єдина територія, єдиний комплекс, і все це має належати місту», — розповідав Дударєв, як усе починалось.

«Я бачив, коли поставили естраду, рампу, коли була ввімкнена вивіска, коли був феєрверк на честь відкриття палацу, люди плакали від щастя. Це було колосальне свято. Від імені цих людей я тут, щоб сказати: палац належить місту. Це «трубники» будували і сказали: «Це – навічно Новомосковську».  Прийде час, і все стане на свої місця», — сказав Володимир Борисович.

«Палац має приймати театри, пересувні виставки, зараз розширюється саме розуміння палацу культури як центру розвитку міста. Художники, письменники, композитори, танцюристи – всі мають бути зібрані під одним дахом», — продовжив він.

«Цим не буде займатись завод, цим займаються працівники культури. Ви розумієтесь на трубах, наша робота – культура. Тільки громада може визначати культурну політику Новомосковська. Не будуть «трубники» організовувати людей та розвивати їх. Наше покликання – культура, і за рік ми покажемо, на що ми здатні», — підсумував екс-директор Палацу культури «Металург» Володимир Дударєв.

Є ще один важливий аспект, який часто випадає з поля зору.

Комуністи в цілому і Костянтин Морозов зокрема зганьбились і втратили вагому частки свого ядерного електорату. Але ще  є дійові особи, які залишились за кадром, хоча це не значить,  що до них немає питань.

Наприклад, мова не йшла про те, який висновок дала постійна депутатська комісія з питань соціально-культурної сфери та соціального захисту населення. Цікава й позиція голови комісії Антоніни Косової. Саме вона мала б як експерт також дати висновок про те, чи забезпечуються соціальні стандарти та нормативи у Новомосковську і що зробили депутати Новомосковської міської ради для їх дотримання.

Ми потягом 2013 року спостерігаємо за ходом голосувань Антоніни Косової і бачимо, що голова профільної комісії абсолютно спокійно голосує проти програм соціального розвитку і навіть проти закупівель туберкуліну. Відповідь на питання, чому так відбувається, теж лежить у сфері припущень. Але за результатами роботи голови постійної комісії з питань соціально-культурної сфери та соціального захисту населення можна сказати, що такі рішення не відповідають займаній посаді.

Ми подали запит згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» для отримання протоколів засідання цієї постійної комісії, щоб ви мали можливість знати не лише про ті процеси, які проявляються публічно, але й про те, що залишається за лаштунками політичного театру. А у випадку з голосуванням щодо Палацу культури «Металург» — театру абсурду.

 

Джерело: nmsk-segodnya.dp.ua

 

 

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Previous Post

Next Post