Новомосковськ

Місто на САМАРІ

РЕКЕТ В СТЕПАХ УКРАЇНИ

РЕКЕТ В СТЕПАХ УКРАЇНИ

28 сентября 2016 0 Comments

СЕЛЯНИН

Третій тиждень виробничий двір фермерського господарства «Дар» – це у селі Попасному Новомосковського району – нагадує неприступну фортецю в облозі. Тільки не мури і навіть не барикади його оточили, оскільки важко назвати бастіонами тюки соломи по периметру. Щільною ж стіною стоять люди. І далеко не лише члени фермерського господарства. Навіть в першу чергу ті, хто у ньому працює, а також старі й молоді селяни, земельні паї яких «Дар» орендує. Перших і других тут разом 225 чоловік. 225 багнетів. Стоять вони день і ніч, міняючи одні одних. Незважаючи на те, що сюди уже кілька разів зграями прибували озброєні й вишколені «бойовики» невідомого походження. Якби не народ, а також не загін «Фермерської самооборони», який також не з голими руками взяв селян і «об”єкт» під охорону, біди давно було б не минувати.  Але й її загроза досі не зникає. Навпаки, чимдалі наростає. Але що тюки соломи відразу спалахнуть вогнем від одного  «розчерка» сірника – це ясно, та не головне. У Попасному третій тиждень реально витає ймовірність кровавої бойні.

Від кого ж бороняться, захищаються тут люди? Хто знає, що зараз відбувається  в аграрному секторі України, скаже і не помилиться: ФГ «Дар» відбиваються од рекетирів, які намагаються заволодіти усім його добром-майном, достатком та благополуччям, вирощеним урожаєм і майбутнім. Це правда, але не вся. Вся чи інша набагато страшніша. В стократ дійсно страшніша. І трагічніша. Відчувши це усім своїм селянським єством та чуттям, народ сьогодні у Попасному з усіх сил і став горою за свій порятунок. А готовий стояти до останніх. Себто і до останнього подиху також.

ЯК БРЕХНЯ ПО СЕЛУ…

Тим часом в «Інтернеті» портал «Антикор», який видає себе мало і не багато за Національний антикорупційний, сповіщає, наче село Попасне зовсім з іншої причини «боїться лягати спати, боїться, що почнеться стрілянина». У свої 58 років тут несподівано помер засновник напрочуд успішного ФГ «Дар» Василь Дарадуда, і ніби для усіх стало ясно, як на долоні, стверджує автор «Антикора», що «очолити його господарство до пуття нікому». Ні, залишилася дружина Василя Юрійовича, також син Дмитро і дочка Марина. Але у дружини Антоніни Антонівни «проблеми зі здоров”ям», Марина іншим бізнесом почала займатися і для неї придбали спортзал, а син Дмитро, за інформацією все того ж « Антикора», «хваткою покійного батька, на жаль, не володіє». Тобто тупик або й гаплик? Оце, мовляв, людей в селі і налякало. «Дар» для села базовий, на якому вся громада тримається. Які після смерті Дарадуди-чоловіка і батька для селян, особливо для тих з них, чиї земельні паї в оренді у ФГ, перспективи далі? Навіть ніби люди захвилювалися, отримають вони чи ні сповна орендну плату за цей рік? Тому, як стверджує «Антикор», «буквально відразу поповзли чутки про те, що сім”я має намір продати господарство». Оскільки й кращої нагоди годі чекати – урожай в основному зібраний, техніка та нерухомість у пристойному стані. Майна надбано майже на сотню мільйонів гривень. Чого ще треба? Та вирвуть з руками й ногами, добрі гроші дадуть!

-Попали пальцем у небо! – Аж сплюнув спересердя убік шофер ФГ «Дар» Іван Безрукавний, коли він прочитав цю «версію» порталу «Антикор».

-Та ти кажи інакше, – заперечила йому літня вікам Раїса Шелудько, два паї якої орендує «Дар». – Це якби помилилися ненароком, не навмисне, тоді кажи, що промахнулися. А тут же зловмисно Божий «Дар» сплутали з яєчнею. Чув таку поговірку – як брехня по селу? Це коли брехливі чутки та плітки гуляти пускають спеціально. Знаючи, що де-де, а у селі вони миттю облетять з краю в край, після марно махати руками – плями уже не відмити. Так, і цього разу селом невтішні чутки, які усіх нас насторожили, справді поповзли. Але чутки не про те, неначе сім”я зібралася продавати господарство, а про те, що, навпаки, сім”ю силують  продати. Заставляють!

І  вже звертаючись до нас, Раїса Іванівна знайшла за потрібне  пояснити: свій «Дар» покійний Василь Дарадуда, який був і його єдиним засновником, умів тримати в руках та порядку, тому він тепер явно ласий шматок для тих, у кого аж долоні сверблять, так хочеться загарбати, привласнити чуже. Селян це найдужче, вважайте, що всмерть, й  перелякало.

-Бо що усім нам тут давно понятно, – підвела риску мудра сільська жінка Раїса Шелудько, – так це те, що там, де до землі допалися приблудні інвестори, як їх називають, там селам приходить капець. Казали ж бо, наче інвестори з торбами грошей і піднімуть села, а виявилося, що мало не поголовно вони бандюки, які на нашій землі свої кишені і набивають, а села та селяни для них уже зараз порожні місця. Зате там, де господарства на ноги поставили свої ж сумлінні землероби-селюки, яких тут знали і знають, як облуплених, як ось і у випадку з  Василем Дарадудою, села виживають і не втрачають надій, що нині здуріла держава рано чи пізно опам”ятається. Адже не стане села з селянами-господарями у них – загине й Україна як держава…

В цей час підходить до  нас і Дмитро Дарадуда – син  померлого фермера і обраний тепер членами господарства його ґоловою – наперекір «приватній», виходить, думці автора порталу «Антикор», що у Дарадуди-сина не та жилка, як у батька. І першим ділом Дмитро Васильович погоджується, що в минулому уся з потрухами колгоспниця Раїса Шелудько каже правду. На той рахунок, що всіх членів ФГ поодинці, групами і оптом дійсно умовляли  продавати батькову спадщину. Причому, зайнялася цим явно районна влада. Спочатку приховано – підсилала то одного, то іншого посланця з числа ніби «сторонніх», потім і депутата райради. А окрім родини покійного членами ФГ є і його рідний брат Михайло з дружиною Василиною Іллівною та  сином Євгеном і дочкою Лілією. То «обробляли» і їх «окремо взятих». Очевидно з розрахунку на «розкол» між двома сім”ми. Оскільки спадкоємці головного фермера відмовилися навідріз. Не вийшло. Усі в один голос заявили, що господарство не продається. І тоді Дмитра та Марину як дітей Василя Юрійовича викликали в районну державну адміністрацію.

Прийняв нас голова адміністрації Павло Іванович Селіхов, – розповідає Дмитро  Васильович, – і хвилин з двадцять говорив з нами ні про що. Поки не забіг до кабінету захеканий чоловік, якому пан Селіхов і передав віжки у руки. З чого я зробив висновок, що Селіхов на нього й чекав, а він і спішив, що аж захекався. Відрекомендувався депутат Новомосковської міської ради від «оппоблоку» Олексіем Фрейдіним і заспівав знайому уже нам пісню. Продавайте – і баста. Я обірвав його, нагадавши, що уже не раз казав: не продаємо! Тепер однак не втримався і трохи роздратовано докинув: з якої речі продаватимемо ми те, що батько довгих двадцять п’ять літ леліяв і створював, збирав до купи? І на що, по суті, поклав своє життя!

Олексій Фрейдін:

deputat-gorsoveta-ot-oppobloka-aleksej-frejdin

Голова Новомосковської районної державної адміністрації Павло Іванович Селіхов (Самарский підрахуй)

pavel-selixov samarskij-pidraxuj banda-regionalov

 

Виходячи тоді з кабінету голови РДА, Дарадуда молодший сподівався, що його і всю родину його батька нарешті залишать у спокої. Але й тижня не минуло, як грякнув грім: в ніч з 6 на 7 вересня у далекій Одеській області в Державний реєстр юридичних і фізичних осіб-підприємців стосовно ФГ «Дар» в Дніпропетровській внесено зміну – його зареєстровано на нового власника. Якого Дарадудам знайти та запитати, звідки і на яких підставах він взявся, так і не вдалося. Адреса, зазначена у перереєстрації – це  адреса притулку бомжів-безхатченків у місті Кам”янському. Але шукати, як виявилося, і не треба було. За кілька днів безхатченко ніби як перепродав «Дар» іншому. Котрий власною персоною та з цілою армадою хвацьких бійців «особливого призначення» не забарився заявитися в Попасне описувати-забирати всю техніку та інше майно фермерського господарства, уже зібраний і ще не зібраний урожай. На тій підставі, що все це він купив і тепер воно його. Не міг лише передбачити новий власник аж з Житомирської області на прізвище Кузнєцов, що село по команді «Тривога» підніметься і збіжиться за лічені хвилини. Від тих пір стоїть стіною і не здається.

З ХВОРОЇ ГОЛОВИ НА ЗДОРОВУ

За великим рахунком зважати на електронну публікацію з приводу подій в Попасному автора порталу «Антикор» – навіть завелика для нього честь. Яка може бути шана журналісту, котрий пише за чутками чи й плітками, коли чув дзвін, та не второпав, звідки він? Інша річ, не можна йому пробачати навмисну підміну реальних подій на вигадані і потрібні тим, кому в даному випадку якийсь Руслан Якушев служить вірою і своєю неправдою. Ви, приміром, згодні, що навколо ФГ «Дар» завирували пристрасті і не на жарт зчинився скандал не місцевого далеко значення?  Такої думки і згаданий пан Якушев. Але зі своєю «поправкою»: скандал цей набув – зауважте, всеукраїнських масштабів – тому, що в нього втрутилися… соратники і однопартійці Радикальної партії нардепа Олега Ляшка. І зокрема Анатолій Гайворонський – також фермер з сусіднього села Спаського, але воднораз і депутат обласної ради, обраний справді ж від Радикальної партії. Коротше, у Попасному «буза», а в Києві радикал Ляшко – чи не так? Хоч головний винуватець одначе Гайворонський, оскільки це він у Попасне «привозить бойовиків в камуфляжній формі, називає їх посланцями якогось охоронного агентства «самооборони», і вони беруть ФГ «Дар» під свій захист». Особливо обурюється і натякає на якісь тільки йому зрозумілі підозри – ніби як оборудки чи й шахрайства – автор «Антикора» від того, що цей загін самооборони  Анатолій Гайворонський завів у село… ніби як поперед батька  в пекло. Ще, мовляв, власники і члени ФГ ні сном, ні духом не могли відати, що їхнє господарство тю-тю – спершу перереєстроване на нікому невідомого у селі бомжа, потім і перепродане зайді з далекої області, – а в Попасному уже Гайворонський з «бойовиками» якоїсь «самооборони»! Для автора порталу «Антикор» як мінімум це дивно.

А для нас, уявіть собі, все зрозуміло. Дуже вже так званий Національний антикорупційний (?) в Інтернеті портал розгнівив той факт, що «пригода» ніби як з «доволі середніх розмірів ФГ» набула «всеукраїнських масштабів». Тобто комусь над усе хотілося, щоби «операція» відбулася тихо і не мирно тільки в масштабах місцевого значення. Головне – щоб несподівано. Зненацька. Як з-за рогу обухом. Аби спадкоємці померлого фермера опам”ятатися не встигли, як залишилися б, мов ті соколики, голими. Тепер же навряд чи забажає повірити автор «розвінчальної» публікації «Антикора», що у «забитому й глухому селі» й без Гайворонського зуміли вчасно в Державному реєстрі виявити підробки –як першу, так слідом і другу. Зробила це, повідомляє син покійного Василя Дарадуди Дмитро, наш головбух Тетяна Титаренко.

-І тільки через два чи й три дні, – уточнює тепер Дмитро Васильович, – ми з сестрою Мариною й поїхали до Гайворонського. До голови обласної Асоціації фермерів за порадою, що нам робити, як бути? А до кого ми ще могли, якщо у міліції та прокуратурі на наші звернення нуль уваги…

Одначе навряд чи автору публікації порталу «Антикор» – нагадаємо, що якомусь Руслану Якушеву – усе це цікаво узнати бодай навздогін. Оскільки з його матеріалу видно, як на долоні, що замовників електронної статті чи не в першу чергу і найбільше роздратував факт появи в Попасному… «Фермерської самооборони», створеної обласною Асоціацією фермерів. Чого-чого чи кого-кого, а її якраз ініціатори операції з захоплення спадщини Василя Дарадуди не чекали. Розрахунок дійсно був на кавалерійський набіг і шито-криті наслідки після нього. Наскільки гучний розголос, який вчинив Анатолій Гайворонський, загарбникам з шаблями над головами все одно, що удар під дих, коли вони уже осідлали «коней». Тим паче вивела, як то кажуть, з себе, з рівноваги поява самої «Фермерської самооборони» – як нежданої та небажаної реальної сили, котра здатна сплутати карти і стати на заваді аналоогічним «операціям».

Тому не випадково для автора електронної статті чим далі в степ, тим більше полови. Він не перечить, що перш за все з перереєстрацією ФГ суцільна пітьма. Запитує, чому справді все почалося за участю державного реєстратора аж з Одеської області? Схоже, й погоджується, що великий сумнів – приймати за чисту монету «обрання» безхатченка з Кам”янського – якогось В. Іващенка – власником «Дара». Але далі так вибудовує усю логіку своєї статті, що наче цю шахрайську оборудку якраз і задумали… соратники та однопартійці радикала Олега Ляшка. А втілити мало не доручили… Гайворонському. Та що там дає зрозуміти – прямо пише про це. Цитуємо дослівно: «Події розгорталися так, що одночасно з продажою ФГ «Дар», не просто день в день, а буквально година в годину, в Попасному і появляється хорошо відомий в районі керівник самопроголошеної альтернативної обласної Асоціації фермерів та приватних землевласників, він же активіст Радикальної партії, Анатолій Гайворонський».

Перше, що тут хочеться сказати – а що, Анатолію Івановичу треба було зі своєю «Фермерською самообороною» бодай забаритися чи спізнитися, аби прибути, коли господарство буде уже захоплене і розграбоване? Бо ж саме з цим не встиг якийсь ніби уже власник  майнового комплексу ФГ «Дар» Василь Кузнєцов. На тій підставі, що викупив його. І мерщій дійсно подався у  Попасне з сотнею гарячих бойовиків відбирати «своє». Та не там то було – «Дар» уже перебував під охороною. Перш за все селян. Але під прикриттям «Фермерської самооборони» – це правда. Тому мало і не багато, а всеукраїнський портал –національний і антикорупційний, чуєте? – весь свій запал та прихований гнів і спрямував на Анатолія Гайворонського. Він чи не головний винуватець того, що Попасне живе сьогодні у стані крайньої небезпечної напруги, і крапка. А це не просто навмисна підміна праведного неправедним. Це перекладання з хворої голови на здорову.

І принизив портал «Антикор» Гайворонського уже тим, що назвав його ватажком ніби самопроголошеної і альтернативної фермерської організації. Сумлінні журналісти видавати подібні пасажі не дозволяють собі без ретельної перевірки. Можна було зазирнути в держреєстр. Ще краще зателефонувати у Асоціацію фермерів та приватних землевласників України. І переконатися, що самопроголошеної і альтернативної Асоціації фермерів у Дніпропетровській області немає. Є оновлена. Тобто залишається та, яка була створена ще чверть століття тому, але в останні 2 – 3 роки практично припинила свою діяльність. Не інакше, як ми, пояснюють фермери, понадіялися, наче кожен  порізно і сам по собі здатен жити і  процвітати, а «насправді втратили пильність». Саме зараз тут завершується відновлення районних осередків Асоціації, а обласну цілком законно, за велінням надзвичайної конференції, яка зажадала «негайно знову гуртуватися», й очолив Гайворонський.

-Оскільки усім нам стало ясно, – пояснює зараз Анатолій Іванович, – що коли якомога тісніше не об”єднаємося, поодинці нас передушать, як цуценят. Уже з минулого року в області розпочалося гоніння на фермерів. Передусім у вигляді рейдерських захоплень господарств або, як мінімум, вирощених ними урожаїв. Назріла необхідність захищатися – отак і виникла ідея «Фермерської самооборони», яка, між іншим, не тільки мені одному й належить. Що пора відбиватися – це було спільне рішення активу, який взявся відновлювати нашу Асоціацію…

Отож за нового керманича оновлена на Дніпропетровщині Асоціація фермерів зібралася боронити інтереси своїх членів і на силу відповідати силою , а це, м”яко кажучи, і не сподобалося автору електронного опусу на порталі «Антикор», як все дужче і дужче нам стає ясно – хіба ні? Але використовуючи  прийом цього автора, так і хочеться запитати, чи не дивно все це? Фермерська самооборона зібралася боротися зі злом та злоійством, що має бути і сенсом антикорупційного електронного видання – та бач, натхненник «Самооборони» йому однак не вгодний. Навіть як кістка поперед горла. Чи не як, а й справді кістка в горло замовникам і «спонсорам» Національного (?) порталу? Адже не випадково, не знаходячи аргументів, котрі б компрометували Гайворонського, портал не посоромився останнього безпідставно гудити й  плямувати брудним квачем. Ось тільки «маленька» неприємність трапилася: вийшов за рамки, які дозволяються законами про ЗМІ.  Вдався до вигадок і  відвертих наклепів.

Скажімо, стверджує, що Гайворонського у його районі кожна собака знає – «та не за результатами роботи його фермерського господарства, а по десяти роках безперервних чвар і гучних скандалів, у яких він виступає організатором або головним спікером».

-Та ні ж, це зовсім не так, навіть безсоромна й нахабна брехня! – Вигукує голова Спаської сільради Андрій Горб. – Стосовно фермерського господарства Анатолія Івановича, то воно одне з кращих в районі. Якби усі так хазяйнували, як він, ми б тут горя не знали…

У нас натомість, зітхає далі Андрій  Іванович, ще й яке горе. І уточнює, що говорячи про чвари та скандали, приписуючи їх Гайворонському, електронний портал явно має на увазі сім кримінальних справ, порушених за злочинами, які були скоєні проти… Гайворонського. Його та членів його ФГ і били та катували, і утримували силоміць в неволі. Йому спалили і техніки на 2 мільйони гривень, знищили близько сотні гектарів уже дозрілих соняшників… І що ви думаєте? У селі ні для кого не секрет, чиїх це рук чи замовлень діло, одначе ні міліція, ні  прокуратура дійсно упродовж уже десяти літ ніяк не може розкрити злодіяння і притягти злодіїв-бандиті в до відповідальності. І що цікаво: районна і міліція та районна і прокуратура давно б, схоже чи ладні, довести справи до суду, але обласні їхні інстанції… не дають. Відмовляють. Точніше, не знаходять складу злочинів, мов осліпли та поглухли. Якщо ми зараз скажемо, що не інакше, як бездарні нишпорки та слідчі в них засіли, котрих давно слід гнати геть відомою мітлою, то вони, думаємо, обидяться. Але ж тоді виходить, що не інакше, як не безкорисно бандитів не садять у тюрми? Значить тут пахне смаленим? А саме організованими злочинними спайками з бандитами, відтак явною корупцією та беззаконням. Отут Національному антикорупційному порталу  і віжки в руки розібратися з цими «скандалами», чи не так?

-А то виходить, що Гайворонський винен лиш тому, – запитує у Спаському літній віком  Феодосій Таран, – що захищає власну честь і право вільно жити та хазяйнувати на своїй землі? Тільки тому, що не здається і бореться з поганню? Ні, ви відповідайте на це запитання мені прямо. І хто дозволив чіпляти ярлики на чоловіка, який наскільки авторитетний у селі, що лише на нього у нас надії…

Не тільки Феодосій Михайлович такої думки – все село. Бо це село, як погоджується і сільський голова Андрій Горб, опинилося в заручниках злодіїв, як у пастці. Дуже йому не повезло: владу над людьми захопили «інвестори», котрим не просто інтереси селян до одного місця. Для них селяни бидло, над яким можна збиткуватися і навіть знущатися. Але й залякане село далі нікуди. Тут бояться пікнути – бо, пояснюють, «завтра нацькують бандюків, які поб”ють, а то й хату спалять, і ніхто ж не захистить». Міліції чи прокуратури вважайте, заявляють, «зараз у нас немає». Та що казати, коли й сільський голова Андрій Горб у відкриту остерігається воювати з «інвесторами» АПК «Спаське». Бо кому не звісно в районі, що його попередник Анатолій Бут не від хорошого життя достроково «попросився» у відставку. Він намагався зупинити розгул безладу у Спаському, так «у його кабінеті серед ночі двері виламлювали, його машині шини проколювали» – глумилися, коротше, як хотіли, і тішилися тим, що влада «фактично перейшла до їхніх рук».

Отож єдиний Анатолій Гайворонський не складає тут зброї. І скажете, не треба йому зараз уже й на всю Україну заявляти та кричати, що «якщо бандити і рейдери не відступлять, будемо стріляти на ураження»?

Давно пора. Завтра буде пізно.

ВСЕДЕРЖАВНИЙ ОБМАН ВЛАДИ

Але вернемося в Попасне – що там коїться нині? Рейдерське захоплення триває фактично уже не прикрито. Позаяк по один бік селяни стіною і готові у першу ж хвилину навали дати відсіч, по інший невідомі бойовики з машинами без номерів вичікують моменту, надіються, що рано чи пізно люди втратять пильність, от тоді вони кинуться вперед – а з боку як приший кобилі хвіст наряд нацполіції. Який, виходить, вважає, що поки сторони не зберджуються ні зі зброєю, ні в рукопашну, їм лишається тільки чекати. А автомашини без номерів – то дрібниця…

Що це більш ніж очевидний рейдерський напад на осиротіле ФГ «Дар», той же Анатолій Гайворонський не сумнівається ні на йоту. Як сталося так, що «морське» слово рейд – прибережна акваторія, обрана для стоянки кораблів – ще три століття тому породило  поняття зловісного рейдерства, досі відомо, на жаль, не всім. А спершу виникли таємні виходи з рейдів грізних військових суден, котрим доручали самотніми плавати морями та океанами і полювати на ворожі противників. Нападати на них тихенько й зненацька, коли ворожі не чекають загрози. Такий спосіб ведення бойових дій і нарекли рейдерством. Те ж, з яким ми зараз маємо справу, значно підступніше. Одразу уточнюємо: ще підступніше у нас в Україні. Оскільки несподівано здійснюється дякуючи участі державних та виконавчих органів влади, також правоохоронних, включаючи усіляких реєстраторів. Нарешті й суди, яких розвелося нині як собак нерізаних – крім загальних, адміністративні та господарські, апеляційні і касаційні. Таке враження складається, що вони наввипередки змагаються за право помагати ласим загарбувати чуже майно та добро. Як і очільники силових структур. За принципом, що їсти усім хочеться. Хоч тепер хліба з вершковим маслом ще й замало – котеджі та десятками квартири, палаци по золотих курортах і острови   з пляжами, іномарки, рахунки в офшорних та інших заморських банках їм нині давай. І все мало, ніяк не наб”ють свої пельки та кишені…

А що в Україні наразі залишилося ще не розграбованим? Правильно – земля. На весь світ знамениті чорноземи. Тому сказати сьогодні, що ФГ «Дар» не перше і не останнє, яке потрапило в поле інтересів ненаситних рейдерів, значить нічого не сказати. Бо правда  полягає в тому, що вся Україна потерпає нині від розгулу злодіїв по її полях та степах. Чимдалі село все дужче стогне і плаче від них, гине й згортається. У ньому селянам, тим паче фермерам місця уже не знаходиться. І Дніпропетровщина, ясна річ, не виняток. Але давайте для розуміння масштабів трагедії зазирнемо в інші області. У Києві виходить газета захисту інтересів селян «Сільські вісті». Ще хлібні жнива не кінчалися, а вона під заголовком «Захистити землю і селян» опублікувала Відкритий лист до Президента, Верховної Ради і Кабміну. Читаємо: «Злочини стосовно фермерів наростають з кожним днем. Їхня головна мета – «віджимання» землі у ФГ-в. Поки народні депутати вирішують, продавати чи ні її – єдине багатство, котре ще лишилося у народу України, – великі землевласники повним ходом займаються тіньовим перерозподілом родючих чорноземів за мірками Дикого Заходу. Звичайним фермерам проти них не встояти. Сьогодні перемагає той, хто має більше грошей і більше владних та силових структур «під рукою». Відбувається експансія великих корпорацій, які мають свої «представництва» в правоохоронних структурах та впливових органах влади, включаючи Уряд, Верховну Раду і навіть Адміністрацію Президента».

Зауважте, це не  Анатолій Гайворонський на Дніпропетровщині свідчить. А не минає й місяця, як у тих же «Сільських вістях» з”являється Відкритий лист землеробів Херсонської області, адресований персонально тільки Президенту Петру Порошенку. І перший, хто його підписав – двічі Герой ще Соціалістичної праці, а також уже і Герой України Дмитро Моторний. Людям старшого віку це прізвище відоме. І ось перші ж рядки листа: «Шановний Петре Олексійовичу, звертаємося до Вас як до найвищої посадової особи держави і гаранта Конституції із настійним проханням захистити нас від рейдерів, а по-нашому – злісних мародерів, котрі орудують по всій Україні». І далі: «Запевнення органів правопорядку у тому, що злочинці будуть знайдені і покарані, поки не дають сподіваних результатів. Не почутими залишаються наші неодноразові заклики до поліції і прокуратури розгорнути реальну боротьбу з організованою на селі злочинністю. Збившись у злочинні зграї, зухвалі покидьки буквально область тероризують – передовсім керівників економічно стабільних агропідприємств та їх спеціалістів».

І автори цього послання наводять кілька прикладів. Біля села Сергіївка у Новотроїцькому районі заїжджі рейдери серед білого дня напали на ФГ, а коли люди кинулися на його захист, жорстоко розправилися з ними. Семеро селян дістали вогнепальні поранення, «п”ятьох ледве не повбивали». Зламали шість автомобілів. А зовсім недавно, у кінці серпня, у селі Музиківка Білозерського району зловмисники із застосуванням травматичної зброї напали на місцевого фермера і діючого учасника АТО, який прибув до фермера за матеріальною допомогою для захисників Донбасу. Обох побили так, що вони у тяжкому стані опинилися в обласній клінічній лікарні…

Подібних прикладів наводити можна ще багато – з завершенням сезону польових робіт і збирання урожаїв рейдерство в степах України сягнуло піку. Гострого. Небезпечного. Але ми не можемо не задати запитання, чи помогло Звернення тих же херсонців, адресоване Президенту? Він бо ж мав почути, не залишити настільки тривожне послання без наслідків, згодні? Насправді ж щойно, на минулому тижні, «Сільські вісті» мусили повідомити, що «Однак не чує землеробів столична вулиця Банкова. Схоже, ця адміністративна глухота переросла у хронічну і вседержавну». Більше того, в редакцію зателефонував один із авторів Відкритого листа Президенту, голова ФГ «Мрія» Леонтій Новак, на полях якого теж проливалася невинна хліборобська кров, і сказав, що три години тому, о 10-й ранку, рекетири «знову вчинили вилазку на наші поля» – чи не задля того, аби усім нам тут, а заодно і Президенту дати зрозуміти, хто в домі – районі, області і загалом країні – господар?

-Складається враження, – підвів риску Леонтій Новак, – що і влада зверху й донизу, і поліція та прокуратура, і тепер, не приведи, Боже, ще й Президент заодно в знищенні фермерів як середнього класу на селі, а разом з ними і всіх селян, котрі взялися господарювати на своїх землях у рамках суто селянських фірм і товариств.

Нам же є що докинути до цього від себе. Перше: автор «викривальної» статті на  порталі «Антикор» посмів ще й дорікати Анатолію Гайворонському, що він, бачте, «сам створює конфліктні ситуації і сам з ними активно бореться». При цьому ж винними, мовляв, малює владу і особливо стражів правопорядку. Чи не задля того так закрутив цей автор, щоб відвернути погляди народу від тих, на кому справді шапки горять? А заодно й настроїти проти Гайворонського народ, бо у своїх «ймовірних» наклепах вдався навіть до припущення, наче Гайворонський у цім «скандалі» може не лише собі необхідний серед селян імідж заробляти, а ще й щось, натякає, у вигляді ніби баришу. Марно старався. Тепер не лише у Спаському, а і в Попасному люди кажуть, що за подібні плітки-наговори у селах зазвичай пики б”ють.

І друге: вседержавна хронічна глухота влади – це дуже м”яко сказано. Навіч її параліч від того, що наскрізь пронизана нищівною корупцією. Агонія, викликана тим, що остаточно заганяє Україну і її націю в домовину.  Позаяк у українського народу залишилося відібрати землю – і  все, люд зостанеться ні з чим. А для цього потрошителям держави – усім від чиновників до прокурорів, судів і т.д., навіть есбеушників – й знадобився у спільниках ще й такий рупор, як Національний – уявляєте? – антикорупційний (звучить, чи не так?) брихливий портал «Антикор». Публікацією стосовно ватажка дніпропетровських фермерів серед селянства України він видав своє істинне призначення з руками й ногами. Та є потреба закликати всіх і інших: люди, будьте пильні! Не дайте себе ошукати. А потім же, коли для ворогів українського села настане час розплати, не забудьте і про  антикорупціонерів-перевертнів в ЗМІ. Шкоди від них не менше, ніж від перевертнів у чиновницьких і міліцейських чи прокурорських мундирах. Вони якщо не за собою, то ззаду прислужливо підпихають, аж пріють, олігархів-латифундистів. Зачищають для них вітчизняні степи від селянського люду. А фактично замахнулися на Україну. Оскільки розоривши колиски українського роду, відберуть у неї майбутнє.

Микола ЯСЕНЬ. Дніпропетровська область

Особисто для журналістів «Антикор»

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Previous Post

Next Post