Новомосковськ

Місто на САМАРІ

Є такий вислів: «Ніколи людина не бреше більше, ніж після рибалки та перед виборами». Саме такий період нині вчергове переживаємо і ми з вами.

Є такий вислів: «Ніколи людина не бреше більше, ніж після рибалки та перед виборами». Саме такий період нині вчергове переживаємо і ми з вами.

9 октября 2015 0 Comments

У нашому невеликому місті розгорілись справжні баталії навколо майбутньої посади міського голови. Небайдужих мешканців турбують спроби сісти у мерське крісло колишнього очільника міста пана Віктора Літвіщенка.

У Новомосковську діє ГО «Центр громадських ініціатив міста Новомосковська», що відслідковує порушення законодавства чиновницьким апаратом і намагається боротися з такими проявами у законний спосіб. На жаль, наша правоохоронна та й судова система занадто неповороткі для адекватної реакції на такі дії. Але поки триває реформа цих структур, не будемо вже дошукуватись результатів їхньої роботи – повернемось, коли запрацюють новостворені правоохоронні відомства.

Сьогодні, уже менш ніж за місяць до виборів, час таки розбиратись з тим, хто ж насправді ховається за овечими шкурами деяких кандидатів на посаду міського голови Новомосковська. Своєю думкою щодо стилю управління колишнього міського голови Новомосковська Віктора Літвіщенка з нами поділився голова ГО «Центр громадських ініціатив міста Новомосковська», керівник підприємства ПБФ «Експрес» Віктор Павлович Пробачай. 

 

— Вікторе Павловичу, цими днями заявив про своє висунення на посаду міського голови Віктор Літвіщенко. Ви фактично все життя займаєтесь підприємницькою діяльністю. Розкажіть нам як велося підприємництво за його врядування?

— Знаєте, мені так і не вдалося з’ясувати, від кого він висувається. Хтось тут, як кажуть, бреше. Нас як громадських активістів, дуже турбують два кандидати: Віктор Літвіщенко та Сергій Рєзнік. Чому? Є достовірна інформація, що, коли пан Літвіщенко три каденції поспіль працював мером, то громада міста втратила 186 об’єктів нерухомого майна. І що цікаво – за бюджетні кошти виготовлялась вся документація на ці об’єкти! Хто приватизував житло, уявляє, скільки потрібно планів і техпаспортів на споруду, щоб її приватизувати, а на громадські об’єкти це коштує у рази дорожче!

— Хіба на це ніхто не звертав уваги?

— Та це ні для кого не секрет! Але нині, коли він знову хоче обійняти цю посаду, постає питання: що далі він планує продати? Які ще споруди втратить наша громада, якщо він прийде до влади? Якщо за 15 років правління він примудрився продати таку кількість майна новомосковської громади, що ж буде тепер?! Зараз можна впевнено сказати, що Літвіщенко був безпосередньо пов’язаний із тими компаніями, якими керував Сергій Рєзнік чи його батьки. Це ті люди, які брали участь, фактично, у розграбуванні всього того майна, яке втратила громада міста за час правління Літвіщенка. І донині багато об’єктів перебувають у власності Сергія Рєзніка та членів його родини. Це і типографія, і вечірня школа, і старий РАГС. Цього ніхто особливо і не заперечує. Найцікавіше, що громадою було втрачене майно за борги! Тобто за борг перед комунальним підприємством розрахувались нерухомим майном громади. Але і це ще не все! Найбільше вражає, що підприємства, до яких пан Рєзнік мав безпосереднє відношення, розрахувались з «Теплоенерго» м. Новомосковськ – векселем. І, як стало відомо, на сьогодні, цей вексель не підкріплено жодною копійкою! Це було чистої води шахрайство. Звісно, наша громадська організація подавала повідомлення до різних правоохоронних органів про те, що втрачено багато майна громади шахрайським шляхом, однак правоохоронці поки мовчать.

— Що Ви пропонуєте?

— Напевно, виборцям слід пильнувати і не довіряти черговим обіцянкам. Виборці повинні ставити прямі запитання щодо майна громади: де воно поділося? У який спосіб? І для чого, власне, ця людина знову хоче повернутись на посаду? Де той позитивний результат? Де всі ті споруди поділись? Бо обіцяють вони гарно! Ще один кандидат: Сергій Рєзнік, як він говорить: «Ваш будинок – ваша фортеця!». А якщо придивитись то, хто є ця людина?  Що він зробив, коли був депутатом? Адже представляючи в обласній раді наше місто, він мав би обстоювати інтереси нашої громади. Наша громадська організація звернулася до обласної ради із запитом щодо діяльності зазначеного депутата і отримала у відповідь ось такий лист: «проекти рішень до обласної ради депутатом Рєзніка С.О.  не надавались». Тобто за всі 5 років ця людина нічого не робила! Навіщо обирати до обласної ради людину, яка нічого там не робить взагалі! Вже не кажучи, що вона не захищає інтереси громади, яка, власне, його туди і делегувала.

— А чим він займався до того, як став депутатом?

— Наразі нашим юристам вдалося з’ясувати, що все майно, незаконно відібране у громади міста на користь родини цього чиновника, закладене у банку за величезні борги. Щось більш ніж 200 тисяч доларів. Що може дати людина місту, якщо вона сама не може впоратись із власним підприємством? І завдяки діяльності такого «господарника», тепер колишнє комунальне майно громади нашого міста належить банку! А людина, яка фактично до цього призвела, знову хоче отримати доступ до годівниці.

— Ви хочете сказати, що він нажив статки на колишній власності міста?

— Так, але у декларації Сергій Рєзнік подав завідомо неправдиві відомості. В оприлюдненій версії, він, взагалі, пише, що отримав не більше 14 тисяч гривень прибутку за рік. Це просто смішно. Варто просто подивитись на його автомобіль. До того ж, він є власником ряду підприємств, які, виявляється, мають велетенські борги. Підприємства, які належать його родині, не сплачують ні за воду, ні за тепло. Насправді, ніхто особливо не крився з тими фактом, хто саме заволодів колишньою комунальною власністю міста. Але, безумовно, щоб бути точним, треба підняти документи — і все відразу стане наявним. Тобто обидва кандидати нехтують законодавством, навіть особливо не криючись.

Не гребують навіть прямими погрозами і вимаганнями!

Простий приклад. Ще в 2004 році моє підприємство побудувало кафе з літнім майданчиком і вже час було його вводити в експлуатацію – вже все було готове, столи накриті – а нам не підписували введення в експлуатацію, тобто не давали дозволу на початок економічної діяльності.

Усе це відбувалось через те, що Віктор Іванович Літвіщенко вимагав застрахувати моє власне життя і життя моєї родини, а страховка не з дешевих: одна людина щонайменше 1 тисяча доларів. Ми пізніше провели розслідування і виявили, що від усіх тих страхових внесків Віктор Іванович особисто отримав відсотки.

Як інакше можна пояснити такий тиск на підприємців? Це і є велика корупційна машина: коли всі відділи, які давали дозволи на будь-який вид діяльності, були задіяні у цій корупційній схемі – вимагання грошей через особисте страхування.

А коли ти ходиш по колу і не можеш почати роботу, багато хто здавався і купував те страхування. Але я вам скажу: ніхто так і не зміг нині повернути ті гроші. Я теж потрапив під цю процедуру, але відмовився укладати договір з нав’язуваною страховою компанією. І особисто Віктор Іванович Літвіщенко погрожував мені – сказав, «щоб і в місті мене не бачив!». Це він заявив у приміщенні кафе «Оріон» по вул. Радянській, 32. Фактично, у нашому приміщенні. Він зайшов з комісією і зробив таку заяву. Власне, це ні для кого не було секретом. Але нині, коли він знову хоче обійняти цю посаду, я не можу мовчати!

— І це йому зійшло з рук?

— Я не знаю, як складається зараз доля тієї страхової компанії, але я точно знаю, що за численні порушення чинного законодавства, цю людину, Віктора Івановича Літвіщенка, було притягнуто до відповідальності. Було порушено декілька кримінальних справ, однак суд прийняв рішення про його звільнення з в’язниці за терміном давності злочинів. Я знаю, що уже і після звільнення щодо нього було порушено іще одну справу, і вона знаходиться у прокуратурі, однак долю того документа я не знаю точно.

Усі його махінації стосуються земельних питань. Коли він роздавав землі громади, були випадки і з податком на землю, коли він знизив ставки податку для своїх. Як на мене, одним словом, це — майстер кримінального шпагату. Тобто я розумію так: він знову хоче прийти до влади, щоб донищити, дограбувати це місто.

Бо чинний мер – Мороз Сергій Анатолійович — не давав цього робити нікому. Він реально захищає громаду міста. І коли хтось робить закиди на адресу нині діючого міського голови – я готовий діяти. Наша громадська організація подає позови до суду, якщо бачить несправедливість чи зловживання. Однак ніхто доки що не надавав таку інформацію, такі докази, щоб у нас був привід подати повідомлення про злочин чи зловживання на Мороза. Як тільки з’явиться ми готові це зробити негайно.

— Що на вашу думку робити нам, виборцям?

— Думати! Якщо Літвіщенко в тому, що громада втратила стільки майна звинувачуватиме якихось третіх осіб, не вірте! Бо я особисто бачив листа, в якому Віктор Іванович Літвіщенко відкликає власний позов щодо втрати майна громадаю. Тобто він його подав, щоб людям показати який він борець за справедливість, а потім потихеньку відкликав. Бо знає хто, коли і що саме вкрав. Якщо чиновник уже був при владі і місто реально стільки втратило – то, люди, давайте будемо розумними!  Давайте поставимо перед собою запитання: а чому він раптом хоче повернутись? Відповідь очевидна! Він гарний оратор, і якщо його бачиш уперше, то можна повірити в його солодкі обіцянки.  Але ж ми з вами жили в цьому місті й за часів його врядування. Невже ми все забули?!

Джерело : nmsk-segodnya.dp.ua

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Previous Post

Next Post